повість

Повість про Акіра Премудрого


ХІІ століття

Стислий виклад. Читається за 8 хвилин.
Оригінал за 20 хвилин.

Персонажі твору:
Акір Премудрий - головний герой твору, мудрець, радник царя;
Сінагріп - цар Адоров і Наливської землі;
Анадан - племінник Акіра, якого він усиновив;
Алон - цар персидський;
Фараон - цар єгипетський;
Набугінаіл - друг Акіра, який врятував його від страти;
Арапар - в’язень, якого стратили замість Акіра.

У часи Сінагріпа, царя Адоров і Наливської землі, був я, Акір, у нього радником. Я був дуже багатим і дружину мав, але було об’явлено мені від бога, що не матиму дітей. І благав я бога про сина, але бог мені сказав, щоб я взяв свого племінника Анадана замість сина. Я взяв його, і виростив у розкошах, і навчив усякій премудрості.

Я привів Анадана до царя, щоб він став його радником після мене. Цар пообіцяв мені, що ніхто інший не буде його радником.

І я вчив я далі Анадана такої премудрості:

Усяку пораду уважно вислуховуй до кінця свого життя. І нікому ніколи не розповідай про те, що почув або побачив у домі царя. Не спокушайся на красу жінки. Сторонися блудниць. Схили очі свої додолу, а голосу не підвищуй. Сину мій, краще з розумними каміння носити, ніж з дурнями вино пити. Перед розумним не роби дурниць, а перед дурнем не розкривай свого розуму. Не будь занадто солодким, бо з’їдять тебе, але не будь занадто гірким, щоб не відштовхнути друга свого. Протоптуй шлях для синів і дочок своїх. І пам’ятай, що бідних і багатих судять по-різному. Якщо багач з’їсть землі, то скажуть про нього: Щоб зцілитися з’їв він землі. Якщо бідняк те ж саме зробить, скажуть про нього: Був голодний, от і з’їв. Не йди в дорогу з тим, хто не слухає порад і з обманщиком не сідай за стіл. Коли комусь щастить, не заздри йому, а коли він в біді, не радій. Перш ніж сказати щось, думай. Скільки можеш терпіти, терпи, а грубого сова не кажи. З тим, хто сильніше тебе, не сварись. Не пролий крові невинного. Будь суддею справедливим. Відкривай уста свої лише для доброго слова. Не бери хабарів. Сину мій, пробував я і гірке і кисле, але ніщо не може порівнятися з бідністю. Якщо сидиш в колі знайомих не дай їм дізнатись про бідність твою, бо ніхто не прислухається до слів твоїх. Люби дружину свою всією душею, бо вона мати твоїх дітей і услада твого життя. Краще послухати п’яного мудреця, ніж тверезого дурня. Краще друг, що живе біля тебе, ніж родич, що живе далеко. Краще померти у славі, ніж жити у злиднях. Краще зношений одяг, але твій, ніж шовковий, але якого ти не маєш. Напившись вина, не говори зайвого. Якщо чоловік від бідності вкраде, прости його, бо це бідність його принудила. І пам’ятай сину, якщо не маєш ти чогось, не плач і не горюй: яка користь від сліз?

Так учив я Анадана. Але не прийняв слів моїх Анадан. Став він розтрачувати скарби мої, мучити моїх рабів і рабинь нещадно. І сказав я йому: Навіщо ти зневажив науку мою і багатствa мої розтратив?

І тоді я розповів про вчинки Анадана царю. Сінагріп відповів: Поки ти живий, Акіре, ніхто не стане хазяїном в домі твоєму.

Анадан став заздрити своєму братові, якого я теж виховував у себе, бо думав, що я лишу спадок йому.

Андан розлютився і, вибравши зручний час, надіслав дві грамоти царю персидському Алону і єгипетському царю Фараону. Написані моїм почерком і запечатані моїм перснем , у цих листах говорилось, ніби я передам в руки Алона Адорську землю, а в руки Фараона Наливське місто.

Анадан написав ще одну грамоту для мене – від імені царя Сінагріпа. В ній був наказ зібрати воєвод і 25 серпня виставити військо на полі Єгипетському так, ніби воно готується до бою. Мовляв цар очікує в той час посла Фараона і хоче показати йому своє військо.

Анадан надіслав мені цю грамоту, а дві грамоти нібито написані мною Фараону і Алону відніс царю. Сінагріп повірив у те, що я зрадив його і засмутився безмірно, а Анадан запропонував йому ще раз пересвідчитись у моїй нечесності: прийти у серпні на поле Єгипетське.

Побачивши царя, я розмістив полки у бойовому порядку, як мені було наказано. Цар же вирішив, що я підняв проти нього військо. Тоді цар звинуватив мене у зраді, пред’явивши підроблені Анаданом листи, і наказав відрубати мені голову. Я ж попросив його, щоб мене стратили у власному домі. Цар погодився.

Стратити ж мене мусив муж, з яким давно пов’язувала нас дружба і якого я колись врятував від страти, довівши його невинуватість. І поросив я зжалитись наді мною. І друг мій погодився і взяв мій одяг і вдягнув у нього іншого засудженого на смерть чоловіка, Арапара. І страчено було Арапара, а всі думали, що то я. І багато людей горювали за мною.

А я переховувався під землею і мені приносила туди хліб і воду дружина моя. Тим часом Анандан мучив далі моїх рабів і влаштовував банкети і домагався моєї дружини. Я ж лише благав бога про допомогу.

Фараон дуже зрадів моїй смерті. Він написав Сінагріпу, щоб до нього в Єгипет надіслали мудреця, щоб він міг побудувати дім між небом і землею і відповісти на будь-які питання. При виконанні цих умов Фараон обіцяв віддати трьохрічний дохід від своєї землі, а якщо умови будуть не виконані, то те ж мав зробити Сінагріп.

І тоді цар вирішив відправити у Єгипет Анадана, але той відмовився, бо не в силах був виконати це завдання. І тоді цар пошкодував, що так просто стратив мене. Побачивши як горює цар, мій друг, що врятував мене, зізнався, що я живий.

Я сорок днів відпочивав вдома від горя і життя під землею, а тоді поїхав у Єгипет виконувати доручення царя. Я наказав слугам знайти двох орлиць і відгодувати їх і навчити літати вверх. До ніг орлиць мотузками прив’язали клітку у якій сидів маленький хлопчик. І тоді я прийшов у Єгипет до царя Фараона і назвався конюхом на ім’я Обекам.

Фараон був незадоволений, що до нього прислали конюха. Став він загадувати мені різноманітні згадки: сам одягнувся в багряний одяг і вельмож одягнув у різнокольорове. Я здогадався, що то він уподібнив себе сонцю, а своїх вельмож променям. Було багато інших загадок. Коли цар наказав мені побудувати плац між небом і землею, я випустив у небо орлиць, а з ними хлопчика у клітці, який закричав (як я його навчив): Ось будівельники готові, несіть же каміння і вапно!

Звісно, люди фараона не могли підняти матеріали у небо, але це була вже не моя вина. Так я перехитрив Фараона. Потім він загадав мені звити мотузку із піску. Тож я зробив дірочку в стіні – через неї падав промінь сонця і всипав туди піску, і пісок закрутився на сонці як мотузка. Побачивши це, Фараон визнав мою перемогу і нагородив мене за мудрість.

Коли я повернувся додому з троьхрічною данню, цар зрадів і сказав, що я можу просити що забажаю. Я попросив нагородити друга Набугінаіла, який врятував мені життя, а мені віддати зрадника Анадана.

Анадан просив пробачення, обіцяв виправитись і виконувати найчорнішу роботу, але я не повірив йому, відповідаючи притчами, бо усе, чому я його навчив, він обернув проти мене.

І тоді надувся Анадан, немов глечик, і луснув. Адже до того, хто творить добро, прийде добро, а той, хто копає іншому яму, сам у неї впаде.


Давня література
Перекладна література

Інші пам'ятки літератури зрілого середньовіччя:

Київський літопис

Повість врем’яних літ

Послання дітям Володимира Мономаха

Слово о полку Ігоревім